Минулого року мені спало на думку, що непогано було б придбати кросівки і спробувати час від часу виходити на невеличкі пробіжки. Єдиним мотивом було покращення фігури. Про вплив повільного бігу на самопочуття, та й стан здоров'я загалом в той момент не задумувалася. Не шукала навіть рекомендацій для початківців, а просто зібралася зі силами й рушила...
Втома навколо. Чи то так навколишні події впливають, чи погода-похмурисько, - невідомо. Однак ранки стають все важчими, а от щира бадьора посмішка на обличчі переходить у банальну випадковість. Душа змовилася з тілом. Вдвох вимагають свята. Йде мова не про новорічні празники, а про відчуття дива, піднесеності, перемог на всіх фронтах, де ведуться запеклі битви.
Автор мною любимої книжки, Тоні Шей називав цю штуку, якої так прагну: ефект "вау". У пошуках якого оманлива підсвідомість натякає чимдуж втікати з цього міста і змінювати лаштунки. Та мізки "вправляють" подібні думки, нагадуючи, що втікаючи куди-завгодно ти всеодно береш в нове місце старе невиправне "Я".
П.С.: Мене врятують тільки зміни, активність і паразитуюча завантаженість, а ще - обійми, міцні, зігріваючі й щирі. Ну і кава. Куди ж без неї.
Автор мною любимої книжки, Тоні Шей називав цю штуку, якої так прагну: ефект "вау". У пошуках якого оманлива підсвідомість натякає чимдуж втікати з цього міста і змінювати лаштунки. Та мізки "вправляють" подібні думки, нагадуючи, що втікаючи куди-завгодно ти всеодно береш в нове місце старе невиправне "Я".
Є пісні для забитих маршруток чи задушливих вагонів, для дружніх прогулянок і повільних старечих танців під відкритим небом. Для зустрічі з добрими друзями і противними незнайомцями.
Пісні для безмежної не ілюзорної, на перший погляд, любові і легких справ на одну ніч. Для беззупиних веселощів, легкого, й не дуже алкоголю, пісні для пісень, пісні для мрій, для душі, для…
А
ще для таких собі похоронів, - прощань з
власними амбіціями, стосунками, чи дорогими серцю людьми.
перед очима постає приміщення закинутої церкви. Де на лавках осіли люди зі заплаканими очима. Десь по центру заклякнув, мов стовп, хороший персонаж з добрим лицем і протертим листком паперу в руках. Він, то кидає поглядом поміж осілих бувальців, то на свій текст, і відпускає в повітря пригорсток теплих спогадів про того, хто в труні. Після чого, далеко не веселі, гості в чорних рясах поволі піднімаються зі своїх стільців і зо живими квітами прямують до того не живого, залишають поруч частку себе і йдуть, щоб більше не повернутися.
Якби
ти себе не запевняв, якби не переконував, стільки б не розповідав сам собі, що твоє
життя втратило сенс, пам’ятай одну пораду — почекай трохи. І це суцільна
брехня, що час лікує. Це не так, ти згадуватимеш, ти заводитимеш власні думки у
рожеві спогади, ти почуватимешся найдрібнішою складовою безглуздого всесвіту,
та згодом мине трохи часу, і твоя пам'ять (яка покликана допомагати і оберігати
свою оболонку, свого носія) почне приховувати від тебе пекельні дрібнички минулого,
мов віддана дружина пляшку алкоголю від затятого п’яниці. Клаптики щастя, а
разом з ним і горя, болю, відчуття втрати, невдачі, переможеності, потроху
розбиватимуться на частини, потроху стиратимуться. І ти чекатимеш теплого, легкого, не задушливого, вільного, яким і ти колись був сам, подиху вітру. Свіжий
ковток повітря, повільний видих, і от ти розплющуєш очі, посміхаєшся сам собі,
дістаєш з найближчої шухляди ту затерту до дір маску наївності, і знову
приміряєш на собі. Життя прекрасне, як не крути. І знову приходить той час
беззупинних веселощів. Що там далі? Завіса? Аплодисменти, чи їх відсутність?
Того вже тобі ніхто не розповість, того
ніхто не збреше. Дихай, живи, кажу тобі.
До нових втрат, любий друже, до нових.
ТОРТ то є особлива подія зі своїми традиціями, культурою та духом. Було мудро, затишно, смачно.
Пара добрих слів
Направду вразила збалансованість заходу. Організатори добре попіклувалися як про основну програму, так і розважальну. Більше половини почутого та побаченого на обраних тренінгах відгукнулося в голові та серці. Серйозно задумалася про місійність мого життя. А пропрацьовані кейси обов'язково використаю у роботі з людьми, та для особистого зростання.
Припали до смаку такі фішки ТОРТа, як "таємний друг", загін обіймів, "коло". Вечірня програма - мега-крута! Творча ватра та аква-паті додали заходу родзинок і дозволили впасти в дитинство, почуватися вільними та безтурботними.
Трохи висновків
Потрапивши в сильну групу долайте особисті бар'єри і працюйте на рівних. "Людина людині - вчитель" (с).
Балансова модель Пезешкіана - штука універсальна.
Зазнавши невдачі, запитайте себе: а чого ця ситуація мене навчила? (Якби в житті не існувало мінусів, то ми б так і не дізналася що то таке позитив).
Не варто грішити та спати більше 3 годин (якби не прислухалася, то ночі минули б марно. Божевільна показуха, запальні танці і мафія з розборами гри вартують червоних заспаних очей).
І куди без подяк?
Безмежно вдячна організаторам. Так, як була волонтерам, то мала нагоду спостерігати за процесом "випікання", і тому знаю стільки зусиль і часу ці люди віддали, щоб всім нам було добре.
І тренерам. Зокрема тим, до кого особисто вдалося потрапити: Ользі
Шологон, Тарасу Рабію, Аллі Максименко, Олені Бородай, Денисику Бабинському та
Льолечці Барабаш. Співпрацювати з вами вкрай комфортно та продуктивно, Ви - молодці!
Якщо вам не спиться, то не варто змушувати себе заснути. Розслабтеся і "йдіть" за своїм організмом. Мій, сьогодні із самого рання, захотів вилізти з-під теплого простирадла, і податися на велосипеді в міні-мандри.
І я сповзла з ліжка, одягнулася, взяла роверика та виперлася на незайманий асфальт. Випадково заїхала на міське озеро, і там зустріла сонце. Його проміння раптово почало прориватися крізь обрій, добралося до води, а там стало виблискувати й сяяти мов божевільне.
Уявіть картину - бігуни біжать, рибаки - ловлять рибу, плавці - освіжаються в озері (а чи безпечно це?), качки пропливають повз, мило прокрякуючи, вода парує, створюючи тим самим ледь помітну людському оку туманну завісу, і тут я, спершись на велосипеда, замріяно "споживаю" цю живописну картину.
В такі моменти розумієш, що щастя створюють дрібниці.
