Втома навколо. Чи то так навколишні події впливають, чи погода-похмурисько, - невідомо. Однак ранки стають все важчими, а от щира бадьора посмішка на обличчі переходить у банальну випадковість. Душа змовилася з тілом. Вдвох вимагають свята. Йде мова не про новорічні празники, а про відчуття дива, піднесеності, перемог на всіх фронтах, де ведуться запеклі битви.

Автор мною любимої книжки, Тоні Шей називав цю штуку, якої так прагну: ефект "вау". У пошуках якого оманлива підсвідомість натякає чимдуж втікати з цього міста і змінювати лаштунки. Та мізки "вправляють" подібні думки, нагадуючи, що втікаючи куди-завгодно ти всеодно береш в нове місце старе невиправне "Я".


П.С.: Мене врятують тільки зміни, активність і паразитуюча завантаженість, а ще - обійми, міцні, зігріваючі й щирі. Ну і кава. Куди ж без неї.