Про самоцінність

01:10






















За покликом подруги втрапили сьогодні  у філармонію, на сольний концерт артистки місцевого розливу. Те, як вона трималася на сцені зачаровувало. Відчувала, що співачка була її володаркою. Реалізувався сценарій публічного виступу, згідно якого оратор виступає в ролі чоловіка, а зала слухачів - жінки. В певний момент зловила себе на думці, що підкорена, що сиджу з відритим ротом, і готова плескати беззупину. 

Після концерту емоційно обговорювали могутність виконавиці на сцені. На що мої супутниці (які розуміються в класичній музиці, навідміну від мене -любителя) казали, що вона не погано виступила, та їх трохи дратували помилки у вокалі.

То до чого я? А до того, що на кожному кроці важливим є те, як ви себе поводите. Чи виваженими є ваші рухи, що з вашою вимовою, а що з мімікою. І гадаю, що в цьому випадку не обовязково бути екстравертом. 


Більшість з нас не поводяться вільно, бо: а) не бачать переваг у цьому; б) їм байдуже; в) такий настрій. Однак, навіть елементарні штуки, можуть нам прийти на поміч і дати поштовх до змін.


Перше - це постава. Сутулим людям складно бути розкутими. Уявіть округлену спину, опущені плечі, погляд в підлогу. Така поза погіршує вимову, та й навіть самопочуття. Інша справа, коли ти крокуєш із (в міру) прямою спиною, а погляд твій вільно мчиться вперед .

Друге: позбавтеся закритих скупих поз. Перехрещені руки-ноги перетворюють вас на лякливого кролика. Розкрию таємницю, схрещені пози не є неприпустими, адже інколи нам дійсно хочеться побути наодинці, і цим ми казатимемо про свою недоступність. Проте, перестаньте бути недосяжними 24/7.


Окрема мова стосується жестикуляції - у більшості з нас вона відсутня. Інколи ж жести краще переконують співрозмовника та схиляють на свій бік, аніж слова.

І останнє, що мені на разі спало на думку, - це навичка сприймати похвалу. В більшості випадків про нас говорять, як про молодців, не просто так. Ми це заслужили. І замість того, щоб насолоджуватися моментом і почуватися десь так:





похапцем кажемо: та це випадковість, та це не моя заслуга, так вийшло. Таким чином ви одним словом вбива
єте цінність зробленого. Не треба так.


Досить ці
єї надокучливої сірості. Розквітаймо.

You Might Also Like

0 коментарі