#LvivMediaForum. Як це було
00:49
Кожна нова зустріч, кожна нова поїздка заряджають енергією і штовхають до пошуку відповідей на все нові запитання. Важко передати стан бадьорості, який досі в моїй голові, та все ж спробую.
Концентрація наменитих персон зашкалювала. З доповідачами було складніше, бо: одні несли дурниці, інші розповідали про свої досягнення без захоплення і це виглядало дико, третім дісталася роль вимерлих мамонтів, які зачаровували своєю присутністю і мовою, за що їм величезна подяка.
Загальний вагон? Не жартуйте так більше!
Оскільки квиток до Львова брала у переддень поїздки, то закономірно, що плацкартних місць не залишилося. І так, як їхати в купе до Львова, як на мене, виглядає занадто мажорно, то промайнула думка: скільки там тієї дороги? Давайте у загальний вагон.
У дорозі знаходилася близько трьох годин, та здавалося, наче всі десять. Вийшовши о шостій ранку на львівський бетон, хотілося впасти на нього, випростати ніжки і проспатися. Бажання пуститися в мандри вулицями міста, чи вже працювати на якихось там форумах абсолютно не було. Та трохи поскигливши, таки зібрала сили до купи, і відправилася до місця призначення.
GPS - є, проблем із маршрутом - немає
Я не знаю добре Львова. І що з того? Зате знаю, де знайти піктограмку навігатора у телефоні, і як ним скористатися:D НЕ бійтеся мандрувати самому, це не так вже складно. It's fun!
LvivMediaForum
Платформа для знайомств чи все ж навчання? Скоріш за все перше.
Я рада, що знаю всіх тих чудових людей з якими контактувала впродовж всієї події. Вони - прекрасні. Оптимістичні, кумедні, енергійні, навіть трохи божевільні, однак із нотками адекватності, воістинно мудрі хлопчата й дівчатка. Концентрація наменитих персон зашкалювала. З доповідачами було складніше, бо: одні несли дурниці, інші розповідали про свої досягнення без захоплення і це виглядало дико, третім дісталася роль вимерлих мамонтів, які зачаровували своєю присутністю і мовою, за що їм величезна подяка.
За два дні запам'яталися:
Борис Ложкін (президент UMH Group). Розповідав про перехід заробітку в інтернеті від реклами до організації платних підписок, презентував додаток Forbes на Ipad. Переконаний, що виграти сьогодні можуть тільки крупні компанії, або ж запеклі фанатики-новички. Необхідно постійно шукати нові способи вирішення проблем, створювати власний класний контент. Криза - ідеальний період для стартапа. Ніщо так не змушує працювати, як відчуття голоду. Ніщо так не надихає, як складне завдання. Ніколи заповітні мрії не бувають такими доступними. Не зупиняйтеся. Працюйте, працюйте, і ще раз працюйте.
Віталій Лєйбін (Русский репортер). Наголошував на надлишку інформації,яка не несе в собі жодної цінності. Підняв питання, щодо компетентності таких публікацій. Доводив, що зменшення витрат на друк не компенсують адекватність ведення редакційної форми керування.
Сергій Рахманін(Дзеркало тижня). Найбільша проблема сучасної української журналістики – відсутність запиту на цікавих, розумних людей. Всередині журналістики має бути цікава людина. Тоді її будуть читати, дивитися і слухати.
Адам Міхнік (Gazeta Wyborcza)виступав польською, і хоч не дуже добре знаюся на мові, та хотілося послухати чистий єнзик польський. Зачепив тему корупції: якщо влада корумпована, то ми і такі, бо обираємо її. Зміна епох змушує ЗМІ трансформуватися у ті форми, які б найкраще сприймалися читачами. Шкодує, що й досі знаходиться велика кагорта заангажованих і недалеких. Хоча останнім часом йому закидають жовтизну, та він всього лиш створює той продукт, який наполегливо прагне проковтнути читач.
Сергій Рахманін(Дзеркало тижня). Найбільша проблема сучасної української журналістики – відсутність запиту на цікавих, розумних людей. Всередині журналістики має бути цікава людина. Тоді її будуть читати, дивитися і слухати.
Адам Міхнік (Gazeta Wyborcza)виступав польською, і хоч не дуже добре знаюся на мові, та хотілося послухати чистий єнзик польський. Зачепив тему корупції: якщо влада корумпована, то ми і такі, бо обираємо її. Зміна епох змушує ЗМІ трансформуватися у ті форми, які б найкраще сприймалися читачами. Шкодує, що й досі знаходиться велика кагорта заангажованих і недалеких. Хоча останнім часом йому закидають жовтизну, та він всього лиш створює той продукт, який наполегливо прагне проковтнути читач.
Роман Вінтонів (Майкл Щур): Об’єктивності не існує, єдине, що залишається це намагатися її прагнути. Журналістика – це нерви в організмі суспільства. Робота журналіста – кричати суспільству, що щось не так! Мозок – це влада, яка повинна реагувати на дію нерва, але, на жаль, в нас він зовсім не чує своїх нервів. Однак почуття гумору мають всі – і нерви, і мозок.
Клас Тур (Швеція). Під час трагедій журналісти стають “носіями мікрофонів”.Грань етичності кожен день все більше стирається. Коли побачите, що людина впала на рельси, то що ви зробити? Ввімкнете свій гаджет, чи наражаючися на небезпеку порятуєте незнайомця? І наскільки важливим є те, щоб у момент відваги, знайшовся третій, який би таки відняв ваш героїзм?
0 коментарі