Поділіться "саме своїм художнім чтивом"
02:25
Твердження перше: Насправді, не так вже й багато саме твоїх книг, в яких хочеться читати соту сторінку і далі..
Твердження друге: Насправді, не так вже й багато саме твоїх авторів, за прочитання наступної книги яких хочеться взятися.
Твердження друге: Насправді, не так вже й багато саме твоїх авторів, за прочитання наступної книги яких хочеться взятися.
З останнього мене потішив дотепний Оскар Уайльд (на одному
подиху прочитала п'єсу "Ідеальний чоловік" і взялася за "Як
важливо бути серйозним"). Зі школи пам'ятаю
"Пігмаліона" Бернарда Шоу, за прочитання якого ще раз хочеться
взятися після подолання "Дому, де розбиваються серця". Люблю
адекватні книги Кінга ("Запалююча поглядом", "Керрі",
"Мертва зона"), прийшовся до смаку Бредбері ("451 за
Фаренгейтом", "Марсіанські хроніки", "Кульбабове
вино", і ще пара оповідань, накшталт: "Мусорщик", "Передай
добро по кругу", "Кращий із часів", "І грянув грім").
Приємністю минулого року було перечитування українською "Маленького
принца", паперовий примірничок із солодким підписом, ахх. Сер Артур Конан
Дойль, так, ви написали не тільки історії про Шерлока Холмса, але завдяки
британському серіалу я перечитала саме їх, а ще із захватом переглянула
радянський серіал, але то вже інша розмова. Відкриттям минулого року був Оруел
і його антиутопія "1984". Відкриттям цього має стати "Прекрасний
новий світ" Хасклі. Я нарешті змусила себе здолати "Старого і
море" Хемінгуея, за чтивом якого раніше засинала. І тут прийшла на
допомогу якісна аудіокнига та прогулянки на велосипеді Набережною. Думками я
була на човні Сантьяго, разом з яким полювала за дужою рибиною та боролася з
акулами, що безжалісно знищували здобич всього його життя. Його думки та
переживання, під палючим сонцем переносила на людське сьогодення, і по аналогії
підставляла у свою буденність. Недавно згадався мені Фоєр і його "Надзвичайно гучно і неймовірно близько", якого рекомендую всім всім всім.
Одна з небагатьох не класичних книг, яку захотілося жадібно ковтати сторінка за
сторінкою. Дівчача "Апельсинова дівчина" Гордера створена для
какао та романтичного настрою. "Ідіот" Достоєвського мене почав
цікавити тільки з другої половини першої частини. І якби не брак аудіокниг у
плеєрі, то до тієї "другої половини першої частини" я б так й
не дійшла. Сподобався Камю, а саме "Падіння" і
"Сторонній",а ще аудіовистава Жан-Поля Сартра "За зачиненими
дверима". Почала слухати "В сторону Свана" Пруста, перша реакція
- незрозумілість, за нею пішла зацікавленість, кортить дізнатися, що там
далі...
Ремарк, Пєлєвін, Паланик, Буковскі - поки не мої і не моє. Пробувала "Цинамонові крамниці" Бруно Шульца, чтиво, як на мене дуже цікаве, але поки в шухляді, в очікуванні інших часів і інших настроїв. Враження від "Сто років самотності" Маркеса зіпсували +100500 персонажів, до того ж з однотипними іменами. Від "Великого Гетсбі" Фіджеральда чомусь залишилася не в захваті. А ще згадала про свою алергію на сучукрліт, яким бавилася в університеті. "Перверзія" Андруховича, "Депеш Мод" Жадана, та "Я, Побєда та Берлін" Скрябіна, - єдине, що згадалося серед ночі, і, єдине, що більш-менш зайшло в тодішні часи.
0 коментарі