Сьогодні я сумувала та плакала. "Читець" - це історія про дитячу закоханість, яку вбила болюча правда. Насправді, кіно не про любов, а про дещо серйозніше - життя. І те, як особливі люди взмозі безповоротно вплинути на нього. І те, як часто ми любимо шкодувати про не зроблене.

Гарний сценарій та неймовірно чутлива Кейт Уінслет, яка, доречі, виборола собі Оскара за кращу жіночу роль.

З фільму "винесла" хорошу думку і вже встигла запостити її в тві, ось: "Мені здається, що люди, щоб не робили, завжди не до кінця осмислюють своїх вчинків та їх наслідків".

А ще сентиментальний монолог головного героя - Міхаєля:

"Я ничего не боюсь. Ничего. Буря насылаемая на нас враждебным роком еще сильнее раздует пламя чувств моих. Опасности придадут еще большую прелесть. Я буду твоим ангелом-хранителем. Когда же ты снова попадешь на небо, оно с изумлением признает что ты стала еще прекрасней чем была тогда, когда оно отпускало тебя на землю. И что душа достигает полной зрелости только в любви".