Відпускайте жінок до Львова
01:12
Відпускайте жінок до Львова
Там знайдеться для них забава
Пара ароматних кавових чарок
І присипані цукром звуки гітари
(Ліля, маю шанс стати поетков?!)
І присипані цукром звуки гітари
(Ліля, маю шанс стати поетков?!)
Минув вже тиждень з минулих вихідних, і я вже й не думала, що напишу й слово про поїздку до Львова. Але буква до букви, і мене захопила ретроспектива двох чудових осінніх днів. Отож, моя добра коліжанка Ліляна, Я, і місто Лева, - поїхали!
Субота. Франківськ. Я не встигла випити кави, а жіночка, яка ще рік-два тому цуралася кухонних справ, зрання надихнулася пекти сирнички й ними ж снідати. Будити мене взялася місцева дорога. От їдеш собі паршивим асфальтом, звикаєш до ямок-кратериків, і опа-він бере і пропадає. Був собі асфальт і не стало, як от під Бурштином.
До культурної столиці - Львова ми добралися за три години, і з першого разу вдали попасти до заброньованого готелю. Залишили машину і попхалися до самого центрального центру. Всі стежки тими днями вели на Форум Видавців.
Заплатили вхідний збір, зайшли на територію Палацу Потоцького, обійшли всі палатки. То був обід, і люду було ще відносно не багато. У видавництві "Старого Лева" обзавелися книгою "Фелікс. Австрія" Софійки Андрухович та розмальовкою-антистрес "Чарівний сад". Ліляна повторювала, що їй тих малюнків стане на рік, при тому їй кортіло тут і зараз вхопити до рук олівців і почати позбуватися того стресу. Наступним нас зупинила "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" - про їх книжки можна написати тільки одне: неможна минути, треба купити. І ми купили, але не дитячу книжечку із яскравими ілюстраціями, а поезію засновника і директора видавництва пана Івана Малковича. Я вхопила маленький збірничок із жовтенькою палітуркою і викрикнула, що він мені потрібен, пакуйте!
Окрема історія склалася із бізнес літературою. З порогу вона вчить вкладати гроші саме в бізнес, а не книги. А ще стягувати піратські електронні версії. Чому? Бо мінімум двісті гривень за 200 сторінок, ні, ви серйозно?
Йдемо далі: презентації книг, авторські зустрічі, дискусії, пробач мене твітер і окремо Олю Перехрест, за н/а - все це було в планах, все там і залишилося. Ми пішли обідати, після чого відправилися бродити містом. Отак дотопали до парку Богдана Хмельницького і фестивалю їди.
Локація шикарна, колоритні футболки з гербом, гамаки, дивакуваті крісла-лежаки, дерев'яні лавки, файні хіпстери й хіпстерки у траві. Але де їжа - невідомо. Сподіваюся, що до нашого прибуття всі смаколики розібрали. Ми споглядали з оглядової лавки на все те, тішилася, і починали плодити в собі відверту нелюбов до сучасної поезії: на сцені юне "обдарування" читала своє.
Сутеніло. І ми бажали вина. Двох зморених туристок прихистив під своїм крилом затишний ресторанчик. Келихи наповнилися рожевим. Легкі квіткові нотки дражнили носа. Слова спліталися у філософські бесіди. Навіть легкій прохолоді не вдавалося охолодити розмов.
Поки ми ловили щасливі миті та незнайомі погляди, до закладу пробирався місцевий музи'ка-педант. Тошнотворне налаштування звуку, рівняння мікрофону, поправляння стільця, - хлопчина був навіть не з цукру, а цукрової пудри :D.
Boney M. — Sunny на Яндекс.Музыке
Солодкість у всьому: мягкому голосі, репертуарі, наближеній до ідеалу грі на гітарі. Талановитість виконавця дійсно вартувала найвищих похвал і ще більших чайових. Ми всиділися в тому ресторанчику до занудства, і пішли собі далі. Коротше, цінуйте майстрів свого діла, бо те в що вляпалися далі не давало тієї ночі спати. Навіть у початкових планах не було сучасної поезії. Чорт попутав, і ми опинилися на Гнатюка під театром. Що було робити? При вході алко-контроль. А так, як малі дози алкоголю ми проносили в собі, а не в сумках, то нас з легкістю пропустили. Ніщо не передвіщало біди, балкон, попереду Алім Алієв:).
Ведучий подякував, що прийшли, прочитав вірша, запросив на сцену Малковича. Той почав з сумного, плавно збадьоривши веселим читанням не менш веселого вірша про капелюхи. Одна задоволеність від його словесних викрутасів. Потім Катя Бабкіна вийшла, чьотко відчитала пару віршів зі збірки і пішла собі.
А далі почався сюр: безсюжетні рядки, абсолютно беззв'язні набори слів, уявлення себе поетами-реперами і Галя з опором матерії (=насправді це впертий опір здоровому глузду) та відео на фоні, які настільки повільно закінчувалися, як і сезони Санта Барбари в дев'яностих. Захоплені першими читцями ми набралися терпцю і чекали поки закінчать викрикувати одні, поки сплутають свої незграбні набори слів зі справжньою поезією інші. Та ставало тільки гірше.
Наші мізки побували у м'ясорубці, ми вийшли шоковані, а навпроти театру артіст, який читав свою так звану творчість пару мінут тому, бухав на лавці й тішився з поціновувачами його таланту. Спасіба культурна сталіца за нєприятниє ліца.
Відтепер мали завдання нумер один: досунути до готелю на автопілоті. Холодний пустий Львів. Багряні підсвітки споруд, й незнайомці. Дотрахувати мізки взявся прохожий. Який розказував, що вернувся з АТО, що нас захищав, що якби не він, то вже й б не було цієї сталіци. Чоловік здався спочатку приємним, з букетом в руках, і тут він припливає до нас, тикає пальцем у спини і злиться, що не хочемо називати своїх імен. Чого б це серед ночі, на темній вуличці, після того всього сюру у нас не було бажання знайомитися? Ми очікували більшого, обійшлося бурчанням про нашу невдячність. Готель, душ, ліжко, нерозуміння, темрява, ранок, день другий.
Сніданок, кава і неодноразове перепитування: що це вчора таке було? Перетравили, дійшли до висновку, що будь-який негатив все ж є досвідом. На обід у нас презентація збірки добряка Олега Лишеги, наш чоловік - Тисменецький! Покликав собі на поміч Малковича і Віктора Морозова (щоб ви розуміли, сей чоловік переклав всього Гарі Поттера, а його музичні інтерпритації безмежно душевні. Залишу вам тут пару мотивів).
Прослушать или скачать Душко моя бесплатно на Простоплеер
Прослушать или скачать Віктор Морозов Останній бублик бесплатно на Простоплеер
Далі бігли до музею на здибанку з фотографом Михайликом Богомазом. То дуже треба любити свою роботу, аби проводити купу часу серед поля, щоб спіймати влучний кадр з крячком малим. Він поділився до яких маніпуляцій він та команда "National Geographic" вдається заради яскравих картинок, які з любов'ю роздивляємося в журналі.
На цьому і завершилася наша лайтова львівська програма. Чи могли ми встигнути більше? Так, звісно. Але і з програмою-мінімум нам було кайфово. Ну що ж, кава, Ашан, і вас вітає Івано-Франківськ :)
3 коментарі
клас)
ВідповістиВидалитимені подобається читати тебе,Ксю)
ВідповістиВидалитиПриємність ^_^
ВідповістиВидалитиДякую!